- модус
- -у, ч.1) лог. Видозміна умовиводу тієї чи іншої фігури силогізму залежно від зміни якісної та кількісної характеристик посилок.2) філос. Властивість предмета, притаманна йому лише в певних станах.3) Вид, прояв, різновидність, норма.••
Мо́дус віве́нді книжн. — а) у міжнародному праві та дипломатичній практиці – назва тимчасової, зазвичай короткострокової, угоди, що її укладають, коли обставини не створюють умов для укладення постійного або довготривалого договору; б) фактичний стан відносин, який визнається зацікавленими сторонами.
Мо́дус проседе́нді дипл. — термін, який означає, яким чином і в якому порядку повинно бути виконаним те чи інше зобов'язання або дія.
4) Умови, за яких може бути укладена угода, прийнятна для обох сторін (зазвичай тимчасова).5) муз. У ладовій теорії середньовіччя цей термін вживався по відношенню до церковних ладів; вказував, як слід правильно починати, продовжувати та закінчувати мелодію.6) муз. В ритмічній теорії 12-13 ст. – формули, які складали основу ритміки одноголосної мелодії або голосу у багатоголоссі.7) Психоемоційний стан, властивий музичному твору, його частині або імпровізації у східній музиці.8) муз. В додекафонії – будь-яка з 4 форм серії: основний вид, інверсії, ракохід, інверсія ракоходу.9) Особлива позанормативна ладово-звукорядна структура в модальному джазі.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.